Who shall say what we have been and may become, we humans? Who shall be granted this power, and are they to be chosen by us for their wisdom and vision, or by themselves in service to their own power and our subjugation and dehumanization?
Time is a Rashomon Gate of relative truths, alternate realities, the destruction and creation of possible futures by subtle actions like a hurricane driven by the movements of a hummingbird’s wings.
Each of our lives is such a fulcrum of change, filled with numberless beginnings of possible selves and the Defining Moments of terror and joy which make us human.
In Ukraine our solidarity as guarantors of each other’s universal human rights and faith in each other is tested, as are the founding principles, values, and ideals of our civilization and world order as a praxis of the Enlightenment and democracy.
What is the meaning of the invasion of Ukraine?
Here we may look to its precedents as Last Stands, battles, and sieges; Thermopylae, Malta, Washington crossing the Delaware and the Battle of Trenton, Gallipoli, Stalingrad, and its direct parallel the Siege of Sarajevo. Moments of decision wherein the civilization of humankind hung in the balance, and with it our future possibilities of becoming human.
Who do we want to become, we humans; slaves and tyrants or a free society of equals? And how much of our humanity are we willing to trade for the chance of such futures?
What of ourselves can we not afford to lose, without also losing who we are? How much of our humanity can we claw back from the darkness in refusal to submit to those who would enslave us, and in solidarity with each other?
We must each of us face our own Gate of Fire, as did the Spartans at Thermopylae, and choose.
What are we worth, if we permit ruthless bandit kings to commit atrocities, plunder, and enslave others?
What is western civilization worth, if we will not live up to our fine words? And fine words they remain, such as these written by Thomas Jefferson in the Declaration of Independence in 1776, a synthesis and revisioning of ideas from Hobbes, Locke, Montesquieu, Voltaire, and Rousseau; “We hold these truths to be self-evident, that all men are created equal, and endowed by their creator with certain inalienable rights, that among these are Life, Liberty, and the pursuit of Happiness.”
What is America, if not a guarantor of democracy and our universal human rights, and a beacon of hope to the world?
Let us reply with the words written by J.R.R. Tolkien between 1937 and 1955 in his luminous reimagination of the Second World War and the conflict of dominion which immediately followed it between tyranny and democracy, first against fascism and then between the allies who defeated it as spheres of dominion and systems of economic and political organization but both for different dreams of a free society of equals, in the iconic speech of Aragorn at the Black Gate in The Return of the King which unites ethos, logos, pathos, and kairos; “A day may come when the courage of men fails, when we forsake our friends and break all bonds of fellowship, but it is not this day. An hour of wolves and shattered shields, when the age of men comes crashing down, but it is not this day. This day we fight.”
Join us.
As I wrote in my post of June 3 2022, One Hundred Days of the Invasion of Ukraine; For one hundred days now, a great struggle between democracy and tyranny, love and hate, hope and fear has been raging in Ukraine, where the fate of humankind hangs in the balance and our future possibilities of becoming human are being chosen in the great game of chance that is war.
Here, as in far too many times and places, a few unconquerable heroes and those who stand with them in solidarity as a band of brothers against the darkness of barbarian atavisms of brute fear and force and a nihilistic regime wherein only power has meaning and fear is the only means of exchange, die in the forlorn hope of buying with their lives time for civilization to awaken to the threat of fascist tyranny and imperial conquest.
How will we answer the test of our humanity in this moment of existential threat? Who do we want to become, we humans? A free society of equals or a world of masters and slaves?
For these are the stakes of this game in which we now play, the Third World War; liberty or tyranny.
When those who would enslave us come for us, as they always do, let them find not a people subjugated by learned helplessness nor divided by hierarchies of belonging and exclusionary otherness, but a United Humankind unconquerable in solidarity and refusal to submit.
To tyranny and fascism there can be but one reply; Never Again!
Herein is my witness of history and truth telling in this, the First General History of World War Three. As with all things human, it is also fiction except when it is not, myth when it can be, poetic vision and the reimagination and transformation of human being, meaning, and value and of our limitless future possibilities of becoming human.
Are we not the stories we tell about ourselves, to ourselves and to others?
Always there remains the struggle between the masks we make for ourselves and those made for us by others.
This is the first revolution in which we all must fight; the struggle for ownership of ourselves.
Herein I offer apology for my digressive ars poetica; once I sailed upon the Lake of Dreams, was wooed by Beauty but claimed by Vision; and in such visions I fell into a sea of words, images, songs, histories, layered and interconnected with one another like a web of reflections and the echoes of voices lost in time, a wilderness of mirrors which capture and distort and extend ourselves infinitely in all directions.
Here is a shadow self of our histories which we drag around behind ourselves like an invisible reptilian tale, legacies from which we must emerge to create ourselves anew and those which we cannot abandon without losing who we are.
Here my intertexts are manifest, seize and shake me with tumultuous voices and untrustworthy purposes, for where do our histories end and we begin?
We cannot escape each other, my shadows and I.
War transforms the question of our authorship of ourselves with existential primacy; where do we ourselves end, and others begin? How may we negotiate this boundary of the Forbidden and interface with alien realms of human being, meaning, and value, with division and hierarchies of belonging and exclusionary otherness or with solidarity, diversity, and inclusion, with fear or with love?
In the end all that matters is what we do with our fear, and how we use our power.
There are no Ukrainians, no Russians; only people like ourselves, and the choices they make about how to be human together.
This Day We Fight: Aragorn’s Speech at the Black Gate
Origins of the Third World War
March 14 2022 Origins of the Third World War, Part 1: the Syrian Theatre in the Russian-Turkish Conflict for Dominion of the Middle East
March 15 2022 Origins of the Third World War, Part Two: The Russian-Turkish Conflict for Imperial Dominion of the Mediterranean in the Libyan Theatre
March 23 2022 A History of the Third World War and Russia’s Imperial Wars of Dominion Since 2020, Part Three: the Belarus Theatre of War
March 25 2022 World War Three, Part Four: the Russian Theatre of War
March 26 2022 A History of the Third World War, Part Five: the Kazakhstan Theatre of War
April 15 2022 A History of the Third World War and Russia’s Imperial Wars of Dominion Since 2020, Part Six: the Nagorno-Karabakh Theatre of War
May 27 2022 A History of the Third World War, Part Seven: the West Africa, Sahel, and Lake Chad Theatre of War
A History of the Third World War, Part Eight: the American Theatre of War
February 9 2022 Let Us Escape the Legacies of Our History: Origins of the Fourth Reich and the Republican Party’s Unanimous Declaration of Treason
March 12 2022 Crimes of a Russian Spy: A History of the American Fourth Reich’s Coup Attempts in Trump’s War Against America
A History of the Third World War, Part Nine: the Ukraine Theatre of War
This chapter you are reading now, and now are also writing, for it is each of us who will together choose a future for humankind. The nature of that choice is become unambiguous and simple with the invasion of Ukraine and the dawn of World War Three; tyranny or liberty?
In one of these choices and one only, we may win a future where something resembling ourselves looks back centuries from now on this moment of civilizational collapse or rebirth, with questioning, hope, and wonder.
“God Bless Us, every one” as Dickens wrote in A Christmas Carol, the story which founded the modern holiday and originated Liberation Theology in wedding Marx to the Sermon on the Mount. In this time of darkness, we must answer division with solidarity, fear with love, despair with hope, fascism and tyranny with resistance, and the terror of our nothingness with the joy of total freedom.
Here follows a three act play from my Journals of Mariupol
April 10 2022 Crimes Against Humanity in the City of Ghosts, Mariupol: A Witness of History
April 18 2022 Last Stand at Mariupol: Fight at the Steel Works
April 20 2022 What is the Meaning of Mariupol? Address to the Volunteers in Warsaw
Ukrainian
25 лютого 2024 р. Перша загальна історія Третьої світової війни
Хто скаже, ким ми були і можемо стати, ми люди? Кому буде надано цю владу, і чи вони будуть обрані нами за їхню мудрість і бачення, чи самі для служіння своїй власній владі та нашому підкоренню та дегуманізації?
Час — це Рашомонська брама відносних істин, альтернативних реальностей, руйнування та створення можливого майбутнього за допомогою витончених дій, як ураган, керований рухами крил колібрі.
Кожне наше життя — це така точка опори змін, наповнена незліченними початками можливого «я» та визначальними моментами жаху й радості, які роблять нас людьми.
В Україні перевіряється наша солідарність як гарантів універсальних прав людини та віра один в одного, а також основоположні принципи, цінності та ідеали нашої цивілізації та світового порядку як практики Просвітництва та демократії.
У чому сенс вторгнення в Україну?
Тут ми можемо поглянути на його прецеденти, такі як останні битви, битви та облоги; Фермопіли, Мальта, перехід Вашингтона через Делавер і битва при Трентоні, Галліполі, Сталінград і його пряма паралель Облога Сараєво. Моменти рішення, коли цивілізація людства зависла на волосині, а з нею й наші майбутні можливості стати людьми.
Ким ми хочемо стати, ми, люди; раби і тирани чи вільне суспільство рівних? І скільки нашої людяності ми готові обміняти заради шансу на таке майбутнє?
Що з себе ми не можемо дозволити собі втратити, не втративши при цьому те, ким ми є? Скільки нашої людяності ми можемо вирвати з темряви, відмовляючись підкорятися тим, хто хотів би нас поневолити, і солідарними один з одним?
Кожен із нас має зіткнутися зі своїми Вогняними Воротами, як це зробили спартанці у Фермопілах, і вибрати.
Чого ми варті, якщо дозволяємо безжальним королям-бандитам чинити звірства, грабувати та поневолювати інших?
Чого варта західна цивілізація, якщо ми не будемо відповідати нашим гарним словам? І вони залишаються гарними словами, такими як написані Томасом Джефферсоном у Декларації незалежності 1776 року, узагальненні та перегляді ідей Гоббса, Локка, Монтеск’є, Вольтера та Руссо; «Ми вважаємо ці істини самоочевидними, що всі люди створені рівними та наділені їхнім творцем певними невід’ємними правами, серед яких Життя, Свобода та прагнення до щастя».
Що таке Америка, як не гарант демократії та наших універсальних прав людини, а також маяк надії для світу?
Давайте відповімо словами Дж.Р.Р. Толкієн між 1937 і 1955 роками у своєму яскравому переосмисленні Другої світової війни та конфлікту панування, що одразу послідував за нею, між тиранією та демократією, спочатку проти фашизму, а потім між союзниками, які перемогли його як сфери панування та системи економічної та політичної організації але обидва для різних мрій про вільне суспільство рівних, у знаковій промові Арагорна біля Чорних воріт у «Поверненні короля», яка об’єднує етос, логос, пафос і кайрос; «Може настати день, коли мужність людей занепаде, коли ми покинемо своїх друзів і розірвемо всі узи товариства, але це не цей день. Година вовків і розбитих щитів, коли вік людей рухається, але це не цей день. Цього дня ми боремося».
Приєднайся до нас.
Як я писав у своєму дописі від 3 червня 2022 року, Сто днів вторгнення в Україну; Ось уже сто днів в Україні точиться велика боротьба між демократією і тиранією, любов’ю і ненавистю, надією і страхом, де на волосині висить доля людства і у великій грі вибираються наші майбутні можливості стати людьми. випадковість, тобто війна.
Тут, як у надто багато разів і місць, кілька непереможних героїв і ті, хто солідарний з ними, як група братів, проти темряви варварських атавізмів грубого страху та сили та нігілістичного режиму, де лише влада має сенс і страх є єдиним засобом обміну, помирають у марній надії купити за своє життя час, щоб цивілізація прокинулася перед загрозою фашистської тиранії та імперського завоювання.
Як ми відповімо на випробування нашої людяності в цей момент екзистенційної загрози? Ким ми хочемо стати, ми, люди? Вільне суспільство рівних чи світ панів і рабів?
Бо це ставки цієї гри, в яку ми зараз граємо, Третя світова війна; свобода чи тиранія.
Коли ті, хто хотів би нас поневолити, прийдуть за нами, як вони це завжди роблять, нехай вони знайдуть не людей, підкорених вивченою безпорадністю чи розділених ієрархіями приналежності та виняткової відмінності, а Об’єднане Людство, непереможне в солідарності та відмові підкорятися.
На тиранію і фашизм може бути лише одна відповідь; Ніколи знову!
Ось моє свідчення історії та правди в цій, Першій загальній історії Третьої світової війни. Як і з усім людським, це також
вигадка, за винятком випадків, коли вона не є, міф, коли вона може бути, поетичне бачення та переосмислення та трансформація людського буття, значення та цінності та наших безмежних майбутніх можливостей стати людьми.
Хіба ми не ті історії, які розповідаємо про себе, собі та іншим?
Завжди залишається боротьба між масками, які ми робимо для себе, і тими, які роблять для нас інші.
Це перша революція, в якій ми всі повинні боротися; боротьба за володіння собою.
Тут я прошу вибачення за моє відступне ars poetica; одного разу я плив по Озеру Мрій, мене залицяла Краса, але вимагало Бачення; і в таких видіннях я потрапляв у море слів, образів, пісень, історій, багатошарових і взаємопов’язаних одне з одним, як мережа відображень і відлуння голосів, загублених у часі, пустелю дзеркал, які захоплюють, спотворюють і нескінченно розширюють нас у всіх напрямках.
Ось тінь нашої історії, яку ми тягнемо за собою, як невидима рептилійна історія, спадщина, з якої ми повинні вийти, щоб створити себе заново, і те, від якого ми не можемо відмовитися, не втративши те, ким ми є.
Тут проявляються мої інтертексти, захоплюють і стрясають мене бурхливими голосами та недостовірними цілями, бо де закінчуються наші історії і починається ми?
Ми не можемо втекти одне від одного, мої тіні і я.
Війна перетворює питання про наше авторство самих себе на екзистенціальний примат; де закінчуються ми самі, а починаються інші? Як ми можемо подолати цю межу Забороненого та зіткнутися з чужими сферами людського буття, значення та цінності, з поділом та ієрархіями приналежності та винятковою відмінністю чи з солідарністю, різноманітністю та включеністю, зі страхом чи любов’ю?
Зрештою, все, що має значення, це те, що ми робимо зі своїм страхом і як ми використовуємо свою силу.
Немає ні українців, ні росіян; лише такі люди, як ми, і вибір, який вони роблять щодо того, як бути людьми разом.
Russian
25 февраля 2024 г. Первая всеобщая история Третьей мировой войны
Кто скажет, кем мы были и можем стать, люди? Кому будет предоставлена эта власть, и должны ли они быть выбраны нами за их мудрость и дальновидность, или они сами будут служить своей собственной власти и нашему порабощению и дегуманизации?
Время — это Врата Расёмон относительных истин, альтернативных реальностей, разрушения и создания возможного будущего тонкими действиями, подобными урагану, вызванному движениями крыльев колибри.
Каждая из наших жизней — это точка опоры перемен, наполненная бесчисленными началами возможных «я» и определяющими моментами ужаса и радости, которые делают нас людьми.
В Украине проверяется наша солидарность как гарантов универсальных прав человека друг друга и вера друг в друга, а также основополагающие принципы, ценности и идеалы нашей цивилизации и мирового порядка как практики Просвещения и демократии.
В чем смысл вторжения в Украину?
Здесь мы можем рассмотреть его прецеденты, такие как «Последние сражения», сражения и осады; Фермопилы, Мальта, форсирование Вашингтона через Делавэр и битва при Трентоне, Галлиполи, Сталинград и его прямая параллель – Осада Сараево. Моменты принятия решения, когда цивилизация человечества висела на волоске, а вместе с ней и наши будущие возможности стать человеком.
Кем мы хотим стать, мы, люди; рабы и тираны или свободное общество равных? И какую часть нашей человечности мы готовы отдать за шанс на такое будущее?
Что из себя мы не можем позволить себе потерять, не потеряв при этом самих себя? Какую часть нашей человечности мы сможем вырвать из тьмы, отказываясь подчиниться тем, кто хочет нас поработить, и проявляя солидарность друг с другом?
Каждый из нас должен встретиться со своими Огненными Вратами, как это сделали спартанцы в Фермопилах, и сделать выбор.
Чего мы стоим, если позволяем безжалостным бандитским королям совершать зверства, грабить и порабощать других?
Чего стоит западная цивилизация, если мы не будем соответствовать нашим прекрасным словам? И они остаются прекрасными словами, такими как слова, написанные Томасом Джефферсоном в Декларации независимости в 1776 году, представляющие собой синтез и пересмотр идей Гоббса, Локка, Монтескье, Вольтера и Руссо; «Мы считаем самоочевидными истины, что все люди созданы равными и наделены своим создателем определенными неотъемлемыми правами, среди которых жизнь, свобода и стремление к счастью».
Что такое Америка, если не гарант демократии и наших всеобщих прав человека и маяк надежды для мира?
Ответим словами Дж.Р.Р. Толкин между 1937 и 1955 годами в своем ярком переосмыслении Второй мировой войны и последовавшего сразу за ней конфликта доминирования между тиранией и демократией, сначала против фашизма, а затем между союзниками, которые победили его как сферы доминирования и системы экономической и политической организации. но оба они о разных мечтах о свободном обществе равных, в культовой речи Арагорна у Черных ворот в «Возвращении короля», которая объединяет этос, логос, пафос и кайрос; «Может наступить день, когда мужество людей иссякнет, когда мы оставим наших друзей и разорвем все узы товарищества, но это не этот день. Час волков и разбитых щитов, когда эпоха людей рухнет, но это не этот день. Сегодня мы сражаемся».
Присоединяйтесь к нам.
Как я писал в своем посте от 3 июня 2022 года «Сто дней вторжения в Украину»; Вот уже сто дней в Украине бушует великая борьба между демократией и тиранией, любовью и ненавистью, надеждой и страхом, где на волоске висит судьба человечества и в большой игре выбираются наши будущие возможности стать человеком. случайно это война.
Здесь, как и во многих других местах и временах, несколько непобедимых героев и те, кто солидарны с ними, как группа братьев, против тьмы варварских атавизмов грубого страха и силы и нигилистического режима, в котором только сила имеет смысл и страх. являются единственным средством обмена, умирают в тщетной надежде купить своей жизнью время, чтобы цивилизация пробудилась к угрозе фашистской тирании и имперского завоевания.
Как мы ответим на испытание нашей человечности в этот момент экзистенциальной угрозы? Кем мы хотим стать, мы, люди? Свободное общество равных или мир господ и рабов?
Таковы ставки в игре, в которую мы сейчас играем, в Третью мировую войну; свобода или тирания.
Когда те, кто хочет поработить нас, придут за нами, как они всегда это делают, пусть они найдут не народ, порабощенный выученной беспомощностью и не разделенный иерархиями принадлежности и исключающего инаковости, а Единое Человечество, непобедимое в солидарности и отказе подчиняться.
На тиранию и фашизм может быть только один ответ; Больше никогда!
Вот мое свидетельство истории и правды в этой «Первой всеобщей истории Третьей мировой войны». Как и все человеческое, это также
вымысел, за исключением тех случаев, когда это не так, миф, когда это возможно, поэтическое видение, переосмысление и трансформация человеческого существа, смысла и ценности, а также наших безграничных будущих возможностей стать человеком.
Разве мы не те истории, которые мы рассказываем о себе, себе и другим?
Всегда остается борьба между масками, которые мы делаем для себя, и масками, которые делают для нас другие.
Это первая революция, в которой мы все должны бороться; борьба за право собственности на себя.
Здесь я приношу извинения за свое отступление от поэтического искусства; однажды я плыл по Озеру Снов, за мной ухаживала Красота, но требовало Видение; и в таких видениях я падал в море слов, образов, песен, историй, наслоенных и связанных друг с другом, как паутина отражений и отголосков голосов, затерянных во времени, пустыня зеркал, которые захватывают, искажают и расширяют нас бесконечно во всех направлениях.
Это теневое «я» нашей истории, которое мы тащим за собой, как невидимая сказка рептилий, наследие, из которого мы должны выйти, чтобы создать себя заново, и то, от чего мы не можем отказаться, не потеряв того, кто мы есть.
Здесь проявляются мои интертексты, захватывают и потрясают меня шумными голосами и ненадежными целями, ибо где кончаются наши истории и начинаются мы?
Мы не можем избежать друг друга, мои тени и я.
Война трансформирует вопрос о нашем авторстве самих себя, приобретая экзистенциальное превосходство; где кончаются мы сами и начинаются другие? Как мы можем преодолевать эту границу Запретного и взаимодействовать с чуждыми сферами человеческого бытия, смысла и ценностей, с разделением и иерархиями принадлежности и исключающей инаковости или с солидарностью, разнообразием и включением, со страхом или с любовью?
В конце концов, имеет значение только то, что мы делаем со своим страхом и как мы используем свою силу.
Нет ни украинцев, ни русских; только такие люди, как мы, и выбор, который они делают в отношении того, как быть людьми вместе.
Torch of Liberty 
Leave a comment