This is the anniversary of a tragic and glorious Last Stand the world must never forget, and I cannot.
Here follows my journal of the final day as Russian forces sealed off the city from aid or escape, and after making what mischief we could for the enemy my friends and I fled along the underground railroad to Warsaw to organize resistance and revolution within Russia, and bring a Reckoning for war crimes in Mariupol to her destroyers.
For fear of nuclear annihilation and other retaliation by and direct conflict with Russia, America and the world have avoided bringing a Reckoning to Putin’s regime for its crimes against humanity in Ukraine; we have not counter-invaded, liberated the Black Sea, destroyed the airfields, supply lines, and manufacture of war material, nor given Ukraine the means to do so for herself.
As the survival of humankind depends upon our abandonment of weapons of mass destruction and global nuclear disarmament, disengagement works on the existential level, but we know from Chamberlain’s “peace in our time” that appeasement does not. As the famous line from the film Darkest Hour that Churchill never said goes; “You can not reason with a Tiger when your head is in its mouth.”
Between war with Russia and refusing our duty of care for others regardless of whose citizens they may be which entails the abandonment of our principles of universal human rights and the natural right of sovereignty of all human beings, there is a vast and enormous space of free play in which to act in solidarity and anticolonial struggle with those under threat of imperial conquest and dominion and all of the atrocities and horrors of war. This is true of Palestine as well as Ukraine, and far too many other failures of our humanity.
Let us bring regime change to Russia, for this is the only way Putin’s mad quest to re-found the Russian Empire, which now unfolds in ten theatres of war including Ukraine and America in our elections, will truly end; when the people of Russia liberate themselves. I can say the same for the Gaza War and the Israeli-Palestinian Conflict; it ends when the people of Israel liberate themselves from the Netanyahu settler regime and bring true democracy to Israel in abandoning the re-enactment of Auschwitz which is the Occupation, and unite with the people of Palestine as fully equal citizens in one nation wherein fascisms of blood, faith, and soil are renounced for ideals of equality, diversity, inclusion, and a secular state.
Legislation now awaits a vote in our Congress which Janus-like offers us a chiaroscuro of good and evil; funds to combat tyranny and terror for Ukraine, and funds to enforce tyranny and terror for Israel.
Our policy in Israel must be to silence the bombs of genocide, break the blockade of humanitarian aid to Gaza, and bring regime change.
For Ukraine we must do far more than fund resistance; we must bring the fight to the enemy on his own ground, in solidarity with the people of Russia versus the regime and in alliance with the democracy movement now pervasive throughout civil society and the antiwar movement within the Russian military. This is how we brought a Reckoning to Prigozhin as a war criminal, and it is how we will bring a Reckoning to Putin and his regime.
For we are many, we are watching, and we are the future.
April 18 2022 Last Stand at Mariupol: Fight at the Steel Works
Fighting at the Azovstal and Ilyin Iron and Steel Works remains ongoing; among the vast warrens and maze of tunnels here, with its arsenals, hospitals, communications centers, and routes of resupply as in other underground fortresses in Mariupol and elsewhere, Resistance to the Russian Occupation may be waged for years if necessary. A machinist and leader of the steelworkers who armed themselves in defense, called Big Yuri, has even jury rigged an arms factory which can manufacture rifles and ammunition indefinitely. This, unfortunately, is not the same as holding the ground.
We are the Spartans; our lives buy time for our civilization to awaken to its peril and the threat of fascist tyranny and imperial conquest by Russia in this the Third World War.
For Mariupol and far too many of the people of Ukraine, this will come too late; no one is coming to help, and many of her defenders have nothing left to fight with on this forty seventh day of the Siege of Mariupol which began on the second of March, and of the Battle which began February 24th.
But it is not too late for you and yours, whomever you may be or wherever you may live. This truth must suffice, as the hope for our future.
I speak herein as a witness of history who has been in Mariupol from March 22, and offer this testimony on behalf of our universal human rights in any Reckoning brought to the perpetrators of this vast and horrific war crime.
This has been from its beginning a battle of aerial and artillery bombardment against the city itself and the civilian population, of tanks against riflemen, of flesh against unanswerable force and horror, of division against solidarity, of hate against love, and of fear against hope.
Here the human will to freedom is tested by an enemy who exults in the embrace of the monstrous, whose policies and designs of war as terror gladly and with the open arrogance of power instrumentalize utter destruction and genocide, a war wherein atrocities and depravities are unleashed as tactics of shock and awe with intent of subjugation through learned helplessness and overwhelming and generalized fear.
Here as in Nanking and countless other places, this produces not submission but resistance. Politics is about fear as a basis of exchange, and in the Calculus of Fear, where limited state terror against its own citizens in concert with total control of information may be useful internally in the manufacture of consent to be governed, provided the legitimacy of authority remains unquestioned by those in whose name it claims to act, in war what is uncontrollable and unimaginable creates conditions in which there is nothing more to lose.
Such are my people, all those with nothing left to lose, here and in all times and places throughout history and among all humankind, and when we stand in solidarity with each other we are Unconquerable and beyond any force of subjugation or control.
Too much or too little fear, and where and how it is used, can destabilize totalitarian regimes. When law becomes meaningless and is replaced by power and force, authority is delegitimized, the consent to be governed is lost, and order becomes chaos.
Guillermo del Toro, in his magnificent epic of migration and racial equality Carnival Row, episode seven The World to Come, has a scene in which two young successors to leadership of traditionally rival factions find themselves in love and in need of allies in a subplot which reimagines Shakespeare’s Romeo and Juliet; the rebellious hellion Jonah Breakspear asks his Machiavellian lover Sophie Longerbane, “Who is chaos good for?” To which she replies, “Chaos is good for us. Chaos is the great hope of the powerless.”
As Jean Genet said to me in Beirut nearly forty years ago as we were surrounded by soldiers in a house they had set on fire and about to be burned alive; “When there is no hope, we are free to do impossible things, glorious things.”
Resistance has always been a war to the knife. Curious phrase, that; among the few words and whole phrases which come into modern English unchanged from the original Norse; krig på kniven. Its meaning for us is simple; those who would enslave us and who abandon all laws and all limits may hide behind none.
By any means necessary, as this principle is expressed in the famous dictum of Sartre in his 1948 play Dirty Hands, quoted by Frantz Fanon in his 1960 speech Why We Use Violence, and made immortal by Malcolm X.
Why is this terrible war happening, in Mariupol a campaign of terror which includes executions, torture, organized mass rape and the trafficking of abducted civilians, the capture of civilian hostages and use of forced labor, cannibalism using mobile factories, genocidal attacks, erasure of evidence of war crimes using mobile crematoriums which indicates official planning as part of the campaign of terror and proof that the countless crimes against humanity of this war are not aberrations but by design, threats of nuclear annihilation against European nations sending humanitarian aid, and the mass destruction of cities?
The Russian strategy of conquest as Total War opens with sustained and relentless bombardment and destruction of hospitals, bomb shelters, stores of food, power systems, water supply, corridors of humanitarian aid and the evacuation of refugees; anything which could help citizens survive a siege. Once nothing is left standing, a campaign of terror as organized mass rape, torture, cannibalism, and looting begins, and any survivors enslaved or executed. This is a war of genocide and erasure, which has no parallel in modern Europe other than the Siege of Sarajevo; and here I speak as a witness of history to both.
Why? What could possibly be worth purchasing with your humanity and that of your nation and people?
Russia wants to conquer Ukraine for the same reason Japan invaded Manchuria; because it is an industrial heartland from which the conquest of the world may be launched, and the warm water ports of Mariupol and Odesa are key to this imperial plan of dominion, as well as to control of a land corridor to Crimea.
The sixty-five ports of the Black Sea connect Romania, Bulgaria, Georgia, Moldova, Turkey, Russia, and Ukraine, and all of these with the Mediterranean, dominion of which Russia has long disputed with Turkey in Libya and Syria. If Russia intends to follow the conquest of Ukraine with that of Eastern Europe, the capture of Romania’s Port of Constanta would open the whole of the Danube region to invasion. The Black Sea remains as crucial to the dominion of the Mediterranean, and of Eastern Europe, North Africa, and the Middle East, as it was when Mithridates VI of Pontus contested for it in his wars with the Roman Empire, or at the Battle of Gallipoli which we seem doomed to refight in Crimea.
At stake in the fight at the steelworks in Mariupol is the major regional industrial plant and the strategic resource of keeping a fleet alive, decisive in diverting Russian troops and resources from the Donbas campaign and in preventing Russia from fully colonizing Crimea and coastal Ukraine. Denying Russia the ability to refit and repair its ships from local resources may be key to defeating the invasion of the Ukrainian seaboard.
The Azovstal and Ilyin Iron and Steel Works are also a vast and labyrinthine fortress from which the defense of Mariupol may be waged, like Fort St Elmo from which the Knights of Malta made their heroic Last Stand.
What is happening in Mariupol now, among the confusion and devastation of a city of ghosts wherein the Russian army has given free rein to the depravity of war?
As Ukraine seizes the initiative in the north and drives Russia back across the border, and begins to contest and retake the Black Sea with the stunning victory of crippling the Moskva, flagship of the Russian Black Sea fleet to which the defenders of Snake Island gave famous reply, savage fighting for the port and the steelworks continues though Russia has claimed a thousand Ukrainian Marines surrendered, with the implication that Mariupol itself has also surrendered.
To this disinformation aimed at the will of the Ukrainian people to refuse to submit and remain Unconquered I say; First, that Mariupol is without question under Occupation and in enemy hands, but the city has not surrendered nor ever will. Suicide teams who have volunteered to remain and harry the enemy as opportunities arise will see to that, and networks of Resistance among her citizens await the hour of Liberation.
The Russians have published their estimate of the forces gathered here at the steel works as twenty five hundred Ukrainians and four hundred foreign volunteers of the International Legion, including the independent Abraham Lincoln Brigade, we Americans who named ourselves after the legendary unit of the Spanish Civil War. Others still hold the port itself under Ukrainian control, a fact to the advantage of any such force of Liberation who may bring a fleet to this fight.
Second, there is nothing dishonorable in surrender if it means you live to fight another day, and the 36th Marines Brigade who have on the forty sixth day of their heroic defense of Mariupol declared in their last message to the world, days ago now, that they have nothing left to fight with, no ammunition, water, anything, and that they are either captive or dead, bear only honor with them into a future which must now be chosen by others.
I have never seen a Ukrainian surrender. Casually stroll into an enemy checkpoint and pull the pin on a grenade, laughing, to open the way for a hospital truck to rescue others, yes. Share a bottle of poisoned vodka with an enemy sentry and die together while refugees are escorted through the lines, yes.
Such people cannot be conquered. The use of force and violence is fragile and power is hollow when it has no legitimacy but only brutal repression to sustain it; for all such things fail at the point of disobedience and disbelief.
Whosoever refuses to submit becomes Unconquered, and is free. This is a kind of victory against which no tyranny or terror can win.
I have seen a fierce bearded fellow attack a pair of Russian tanks with an ax, running from cover to leap onto the turret and behead the commander, and vanish into the ruins like a shadow of wrath summoned by the city’s pain, grief, and fear. Called The Headsman, in him Ukraine has found an avenger. The remaining tank crewmen bailed out and ran in panic, the commanding officer in the second tank opened fire on the deserters and actually shot one of them, and he was shot in turn by a fellow Russian soldier who emerged behind him from the tank, put a gun to his head, and then simply walked across the street with hands raised and changed sides. The soldier who chose our common humanity over nationalism and solidarity over division is now the commander of that tank, but with the Ukrainian flag painted on it. Saint Andrei, they are calling him.
Putin has sent slaves to conquer a free people. He forgot to wonder, what happens when the slaves join together with their fellow victims of tyranny whom they were sent to conquer, in solidarity of action to liberate themselves?
While the Russian army has an active peace movement and networks of solidarity working with their Ukrainian counterparts, and many incidents of desertion and mutiny including fragging officers, the Ukrainians, often frozen, starving, and out of ammunition like the founders of America who crossed the Delaware with Washington on that fateful Christmas Day in 1776, remain defiant and Unconquered.
There is also the legend of the Wolf of Mariupol, a girl who tore out her attacker’s throat like a wolf. A myth of war, possibly; but I saw what was left of the Russian soldier in question. It is said she now leads a team of women who rescue others from the Butterfly Collectors, the soldiers capturing women for abduction to Russia and trafficking as a criminal syndicate within the Russian military. In her Ukraine has found a Harriet Tubman.
A group of Ukrainian Marines has last week broken through to link up with elements of the Azov National Guard, very stubborn fellows who have held the steel works in grim conditions; but several zones of conflict are unfolding and rapidly changing. Russian officers have tried to compel surrender using civilian hostages in a different incident, but not to my knowledge with success.
The war crimes of the Russians have awakened a resistance of victory or death; like the defenders at the Siege of Malta in 1565 or George Washington who coined that phrase as a password at the Battle of Trenton, the Ukrainian soldiers, civilian partisans including steelworkers and others who armed themselves when Russia attacked, and international volunteers I have witnessed swearing an oath to die in place rather than surrender anything to a conqueror will not go quietly.
What happens next? As Lenin asked in his essay that founded a political party and a Revolution which was destined to transform the world, What is to be done?
Today the Russian Occupation forces impose passports of travel required of all persons on the streets, begin capturing civilians and sending them to processing centers to choose some for forced labor camps and others for summary execution, and all access to the world beyond Mariupol and from the world to here cordoned off entirely. Mariupol is to be emptied, the population totalized as dead or enslaved, and remaining persons systematically hunted to extinction.
Putin intends to leave us nothing to defend and nowhere from which to fight. And in so doing he has freed us to begin the next phase of struggle, and take the fight to the enemy.
Sometimes I think he doesn’t know how to play this game at all.
Fortunately for us, being a KGB Colonel is not precisely the same as being a professional revolutionary, and seems to have made of Putin a truncated and misshapen thing, of limited intellect and no morals whatever, no visionary evil genius nor embodiment of Hegelian world-historical forces but merely an overseer of the carceral state. Vladimir Putin is much like Adolf Eichmann, as described by Hannah Arendt in her historic work on the Nuremberg Trials.
As I consider my goals and objectives regarding the war to be obvious to anyone, I don’t mind outlining them for you here.
First and beyond all other priorities, for only this will truly end the threat of war, we must act in solidarity with the Russian peoples to help bring regime change and the Liberation of Russia from the tyranny of Vladimir Putin and his oligarchy.
Second, we must bring a direct and personal Reckoning to Putin, his oligarchs, high command, political allies and minions, and all those complicit in war crimes in Ukraine.
Third, we must bring destruction to Russia’s ability to wage this war, especially the artillery and airfields which reduce whole cities to ruin in the opening phase of any such enemy assault.
Fourth, we must seize control of the Black Sea or prevent Russia from doing so, to deny its use as a launching pad for the imperial Russian conquest and dominion of the Mediterranean, Europe, Africa, and the Middle East.
We’re going to need a pirate fleet for that last bit, and I know just where I can find one.
Herein the overarching strategic reality which must drive our decisions is the fact that World War Three has now been ongoing for some time, whose theatres of war include Russia, America, Syria, Libya, Belarus, Kazakhstan, Nagorno-Karabakh, and now Ukraine inclusive of her province Crimea.
Should we fail to stop this war of imperial conquest and dominion here in Ukraine where all our humanitarian values and international laws are violated with brutal savagery, and allow it to become a general global war between liberty and tyranny, my fear is that the world may enter an age of tyranny and centuries of war which humankind will not survive.
For Putin’s hand rests on the button of our nuclear annihilation and extinction, and it calls to him, whispering; “Set me free, and I’ll make you powerful.”
”圮地則行；圍地則謀；死地則戰“; as written by Sun Tzu in Chapter Eleven of The Art of War, “In death ground, fight.”
This principle of action was once demonstrated for me in Angola, during the Battle of Cuito Cuanavale in 1988, in a tactical situation similar to ours here in Mariupol. While the spectacle of this grand final battle in a decades long liberation struggle against colonialism and Apartheid was unfolding, I was making mischief behind enemy lines in the bush. Here I discovered a lost unit, mainly Zulu though with Soviet and Cuban volunteers, which was encircled by Apartheid forces.
After reporting what I knew of the area to the command group and a brief conference in several languages, an old fellow who had heretofore been silent stood up from the shadows of the tent, whose shirtless form displayed a fearsome and magnificent scar from a lion’s claws, and said; “We are surrounded and outnumbered with no ammunition and worse, no water, and no one is coming to help us. We must attack.”
The sergeant smiled at this as if he had been given a marvelous gift, strode outside, and gave the order which if you are lucky you will never hear; “Fix bayonets!”
And the men about to die erupted in song. “Usuthu! Umkhonto wami womile!” “My spear is thirsty”, that last.
We too can emerge victorious from our war of survival against even an immensely more vast and powerful foe, as did the heroes of Cuito Cuanavale, if we unleash the full will and force of our nations against an emergent Russian Empire, as a United Humankind; especially if we do so against its weak spots and lines of fracture.
Ukraine is such a weak spot of imperial ambition, while she yet resists and remains Unconquered. And the Russian invasion of Europe can be derailed by political action in Russia through the democracy and peace movements which have challenged Putin’s tyranny.
Liberty, Equality, Fraternity goes the motto of the Revolution which birthed democracies in America and France; the first two parts of which proclaim universal principles of human being, and the third part, which refers to what we call solidarity, interdependence, and our duty of care for others, is instrumental to the realization of our liberty and equality as a free society of equals.
We can be victorious in the triumph of democracy over tyranny, of solidarity over division, and of love over hate. But there is only one way this works; we must act as one United Humankind.
As written by Tom Bateman of the BBC; “Russian troops started their encirclement of Mariupol in early March, gradually tightening the noose.
There are growing signs Russia could be on the brink of fully capturing Mariupol, the besieged southern port city which has suffered a devastating, six-week assault.
Officially, Ukraine’s armed forces say they are sustaining its defence and are in “continuous contact” with their troops on the ground. But they concede it is likely Moscow will try to take full control of the city, while a regional Russian-backed separatist leader claims Mariupol is close to falling.
Ukrainian troops have said they are running out of ammunition, and are believed to have been pushed back into two isolated pockets adjoining the coastline.
The city’s fate is likely to be critical for the next phase of the war. In Russian hands it would provide control of a clear swathe of territory connecting Moscow’s two fronts in the south and east. It would release large numbers of forces to redeploy, and provide President Vladimir Putin with a moment of strategic “victory” after a lethally shambolic first stage to his invasion.
It would mark a huge loss, if by now an expected one, for Ukraine’s leadership which has described Mariupol as “the heart of this war today”.
It is believed Ukraine’s forces have been forced back to the port area and the Azovstal iron and steel plant.
Russian troops started their encirclement of Mariupol in early March. The siege has killed thousands of civilians and unleashed an appalling struggle for survival for trapped residents who remain.
Thousands of people have escaped further north, risking a deadly journey through the front line. Here, in Zaporizhzhia, I have watched civilians arrive day after day, describing how they have witnessed the obliteration of their city.
In recent days Russian forces are thought to have pushed in further by dividing the remaining holdout of Mariupol’s defenders, according to think tank the Institute for the Study of War (ISW).
It’s believed Ukraine’s forces have been forced back to the port area and the Azovstal plant, a massive iron and steel works from where they had launched counter-attacks for weeks.
Videos have emerged of fighters apparently from the 36th marine brigade vowing not to surrender their positions.
“We are holding on to every bit of the city wherever possible,” says one in a video posted to social media channels on Tuesday.
“But the reality is the city is encircled and blocked and there was no re-supply of ammunition or food,” he adds. Part of the footage shows him alongside several other marines in a room that looks like a basement shelter. One of the men has crutches leaning against his chair.
A post on Monday on the brigade’s Facebook page described the situation as “the last battle… It is death for some of us, and captivity for the rest,” it said, adding they had been “pushed back” and “surrounded” by Russian troops.
Ukrainian analysts differed over whether the post could be relied on as genuine, with some claiming the page had been hacked. But more than 36 hours later the post remained on the site.
The siege and a resulting collapse in communications in Mariupol mean it is difficult to independently verify reports about changes on the ground.
There is little doubt Ukrainian forces have been desperate for new supplies of weapons, ammunition, food and water.
Mariupol – home to more than 400,000 people before the war – has been virtually wiped out by weeks of heavy Russian shelling.
Ukraine’s military reportedly managed over the weeks to resupply troops with kit including night and thermal vision goggles, portable battery charging packs and even anti-tank munitions; but it became increasingly hard.
“Ultimately, the city was surrounded so soon into the invasion that there was never a chance to build up supplies,” says Justin Bronk, a senior research fellow at defence think tank the Royal United Services Institute (RUSI).
“They’ve already held out far, far longer than any external analysis would have predicted possible. So it’s difficult to say how much longer they can go on,” he says, adding that they have “achieved extraordinary results with very little”.
Ukrainian attempts to rotate forces or evacuate the wounded also became much more high risk as Russia tightened its siege.
In his video address to the nation late on Tuesday, Ukrainian President Volodymyr Zelensky said: “The future of Ukraine directly depends on the strength of our resistance in all its forms. The future of us all, each of our cities, each of our villages.
“And I am grateful to everyone who understands this. Who does not stop resisting even when it seems that the result is very far. Because the darkest time is always before dawn.
“I want to separately address those heroes who are having a very hard time. Those who defend Mariupol. A marine battalion of the 36th marine brigade, Azov special operations detachment, 12th operational brigade of the National Guard of Ukraine. Subdivisions of the State Border Guard Service. Volunteers of the “Right Sector”. The 555th military hospital and National Police employees.”
The full capture of the city could see significant numbers of Russian troops, so far used to contain and prevent resupply in Mariupol, reconstituted and moved elsewhere, particularly in other parts of the eastern Donbas region, where Moscow is gearing up for a major offensive.
It could also see Moscow consolidate its progress north of Mariupol, which is one of the reasons the Ukrainians were finding it so hard to relieve the city, according to Mr Bronk.
The forces could also be used to bolster Russian-occupied Kherson, where Ukrainian troops have been attempting to retake ground with some success.
President Zelensky continued his metaphor that Mariupol is the heart of the war. “If it stops beating then we will be… weaker,” he said.”
20 Days In Mariupol documentary film
Churchill’s speech in Darkest Hour: You cannot Reason With a Tiger When Your Head Is In Its Mouth
Inglourious Basterds: Shoshanna Prepares for German Night
This is my theme song for Last Stands, which I posted as I embarked for Mariupol in March 2022 and for Afghanistan in August 2021 after the Fall of Kabul.
Dirty Hands, by Jean-Paul Sartre
Eichmann in Jerusalem: A Report on the Banality of Evil, by Hannah Arendt
Borders of Infinity, by Lois McMaster Bujold
Ukrainian
18 квітня 2024 р. Друга річниця останнього стоянки на металургійному заводі в Маріуполі
Це річниця трагічної та славетної Останньої битви, яку світ ніколи не повинен забувати, а я не можу.
Ось мій щоденник останнього дня, коли російські війська блокували місто від допомоги чи втечі, і після того, як завдали ворогу скільки могли, ми з друзями втекли підземною залізницею до Варшави, щоб організувати опір і революцію в Росії, і принести відповідальність за військові злочини в Маріуполі її руйнівникам.
Через страх ядерного знищення та іншої помсти з боку Росії та прямого конфлікту з нею Америка та світ уникають розплати режиму Путіна за його злочини проти людства в Україні; ми не проводили контрвторгнення, не звільняли Чорне море, не знищували аеродроми, лінії постачання та виробництво військової техніки, не давали Україні для цього засобів.
Оскільки виживання людства залежить від нашої відмови від зброї масового знищення та глобального ядерного роззброєння, розмежування діє на екзистенціальному рівні, але ми знаємо з «Миру в наш час» Чемберлена, що умиротворення не діє. Як звучить відомий рядок із фільму “Найтемніша година”, про який Черчилль ніколи не говорив; «Не можна міркувати з тигром, коли твоя голова в його пащі».
Між війною з Росією та відмовою від нашого обов’язку піклуватися про інших, незалежно від того, чиїми громадянами вони можуть бути, що тягне за собою відмову від наших принципів універсальних прав людини та природного права на суверенітет усіх людей, існує величезний і величезний простір вільного гра, в якій діяти в солідарності та антиколоніальній боротьбі з тими, хто перебуває під загрозою імперського завоювання та панування, а також усіх звірств і жахів війни. Це стосується і Палестини, і України.
Давайте принесемо зміну режиму в Росії, бо це єдиний спосіб, яким справді закінчиться шалений пошук Путіна відновити Російську імперію, який зараз розгортається на десяти театрах війни, включаючи Україну та Америку на наших виборах; коли народ Росії звільниться. Я можу сказати те саме про війну в Газі та ізраїльсько-палестинський конфлікт; це закінчується, коли народ Ізраїлю звільняється від режиму поселенців Нетаньяху та приносить справжню демократію в Ізраїль, відмовляючись від реконструкції Освенціма, який є окупацією, і об’єднується з народом Палестини як повноправні громадяни в одній нації, в якій фашизм кров, віра та земля відмовляються заради ідеалів рівності, різноманітності, інклюзії та світської держави.
Законодавство тепер чекає на голосування в нашому Конгресі, який, як Янус, пропонує нам світлотінь добра і зла; кошти на боротьбу з тиранією та терором для України та кошти на посилення тиранії та терору для Ізраїлю.
Наша політика в Ізраїлі має полягати в тому, щоб заглушити бомби геноциду, прорвати блокаду гуманітарної допомоги в Газу та змінити режим.
Для України ми повинні зробити набагато більше, ніж фінансувати опір; ми повинні вести боротьбу з ворогом на його власній території, солідарно з народом Росії проти режиму та в союзі з демократичним рухом, який зараз поширений у громадянському суспільстві, та антивоєнним рухом у російській армії. Так ми розплатилися Пригожину як військовому злочинцю, так ми розплатимося Путіну та його режиму.
Бо нас багато, ми спостерігаємо, і ми майбутнє.
Russian
18 апреля 2024 Вторая годовщина последней битвы на металлургическом комбинате в Мариуполе
Это годовщина трагической и славной Последней битвы, которую мир никогда не должен забыть, а я не могу.
Здесь следует мой дневник последнего дня, когда русские войска изолировали город от помощи или побега, и, причинив врагу весь вред, который мы могли, мы с друзьями бежали по подземной железной дороге в Варшаву, чтобы организовать сопротивление и революцию внутри России, и принести расплату за военные преступления в Мариуполе ее эсминцам.
Опасаясь ядерного уничтожения и других возмездий со стороны России и прямого конфликта с ней, Америка и весь мир избегают расплаты режиму Путина за его преступления против человечности на Украине; мы не осуществили ответное вторжение, не освободили Черное море, не разрушили аэродромы, линии снабжения и производство военной техники и не предоставили Украине средств сделать это для себя.
Поскольку выживание человечества зависит от нашего отказа от оружия массового уничтожения и глобального ядерного разоружения, размежевание работает на экзистенциальном уровне, но из книги Чемберлена «Мир в наше время» мы знаем, что умиротворение этого не делает. Как гласит знаменитая фраза из фильма «Темные времена», которую Черчилль никогда не говорил; «Невозможно рассуждать с Тигром, когда твоя голова у него во рту».
Между войной с Россией и отказом от нашей обязанности заботиться о других, независимо от того, чьими гражданами они могут быть, что влечет за собой отказ от наших принципов универсальных прав человека и естественного права суверенитета всех людей, существует огромное и огромное пространство свободы. игра, в которой нужно действовать в духе солидарности и антиколониальной борьбы с теми, кто находится под угрозой имперского завоевания и владычества, а также всех зверств и ужасов войны. Это справедливо как для Палестины, так и для Украины.
Давайте осуществим смену режима в России, поскольку это единственный способ действительно положить конец безумному стремлению Путина заново основать Российскую империю, которое сейчас разворачивается на десяти театрах военных действий, включая Украину и Америку на наших выборах; когда народ России освободится. Я могу сказать то же самое о войне в Газе и израильско-палестинском конфликте; он закончится, когда народ Израиля освободится от поселенческого режима Нетаньяху и принесет Израилю истинную демократию, отказавшись от реконструкции Освенцима, который является оккупацией, и объединится с народом Палестины как полностью равные граждане в одной нации, где фашизм кровь, вера и почва отвергаются ради идеалов равенства, разнообразия, инклюзивности и светского государства.
Законодательство теперь ожидает голосования в нашем Конгрессе, которое, подобно Янусу, предлагает нам светотени добра и зла; фонды для борьбы с тиранией и террором в Украине и фонды для насаждения тирании и террора в Израиле.
Наша политика в Израиле должна заключаться в том, чтобы заставить замолчать бомбы геноцида, прорвать блокаду гуманитарной помощи Газе и добиться смены режима.
Для Украины мы должны сделать гораздо больше, чем просто финансировать сопротивление; мы должны начать борьбу с врагом на его собственной земле, в знак солидарности с народом России против режима и в союзе с демократическим движением, которое сейчас широко распространено в гражданском обществе, и с антивоенным движением в российских вооруженных силах. Вот как мы принесли расплату Пригожину как военному преступнику, и так мы принесем расплату Путину и его режиму.
Нас много, мы наблюдаем, и мы – будущее.
News of Mariupol
https://www.bbc.com/news/world-europe-61089043
https://www.the-sun.com/news/5120890/russian-cruiser-moskva-sink-ukraine-snake-island
https://www.defensenews.com/naval/2022/02/25/what-makes-the-black-sea-so-strategically-important
Reading List for a Future History of the Battle and Siege of Mariupol, To Be Written
Such a history begins thus; Herein is my witness of history and truth telling in this, the first general history of World War Three. As with all things human, it is also fiction except when it is not, myth when it can be, poetic vision and the reimagination and transformation of human being, meaning, and value and of our limitless future possibilities of becoming human.
Are we not the stories we tell about ourselves, to ourselves and to others?
Always there remains the struggle between the masks we make for ourselves and those made for us by others.
This is the first revolution in which we all must fight; the struggle for ownership of ourselves.
There are no Ukrainians, no Russians; only people like ourselves, and the choices they make about how to be human together.
Ukrainian
Список для читання майбутньої історії битви та облоги Маріуполя, який буде написаний
Така історія починається так; Ось моє свідчення історії та правди в цій першій загальній історії Третьої світової війни. Як і все людське, це також вигадка, за винятком тих випадків, коли це не так, міф, коли він може бути, поетичне бачення та переосмислення і трансформація людського буття, сенсу й цінності та наших безмежних майбутніх можливостей стати людьми.
Хіба ми не ті історії, які розповідаємо про себе, собі та іншим?
Завжди залишається боротьба між масками, які ми робимо для себе, і тими, які роблять для нас інші.
Це перша революція, в якій ми всі повинні боротися; боротьба за володіння собою.
Немає ні українців, ні росіян; тільки такі люди, як ми, і вибір, який вони роблять щодо того, як бути людьми разом.
Russian
Список литературы для будущей истории битвы и осады Мариуполя, которую нужно написать
Такая история начинается так; Вот мой свидетель истории и правды в этой, первой общей истории Третьей мировой войны. Как и все человеческое, это также вымысел, за исключением случаев, когда это не так, миф, когда он может быть, поэтическое видение и переосмысление и трансформация человеческого бытия, смысла и ценности, а также наших безграничных будущих возможностей стать людьми.
Разве мы не истории, которые рассказываем о себе, себе и другим?
Всегда остается борьба между масками, которые мы делаем для себя, и масками, которые делают для нас другие.
Это первая революция, в которой мы все должны сражаться; борьба за право собственности на себя.
Нет ни украинцев, ни русских; только такие люди, как мы, и выбор, который они делают о том, как быть людьми вместе.
Histories of the Black Sea
The Black Sea: A History, by Charles King
Black Sea: Dispatches and Recipes, Through Darkness and Light, by Caroline Eden
Empire of the Black Sea: The Rise and Fall of the Mithridatic World,
by Duane W. Roller
Mariupol’s Precedents as Last Stands, Battles, and Sieges
Gates of Fire, by Steven Pressfield
https://www.goodreads.com/book/show/1305.Gates_of_Fire
The Great Siege of Malta: The Epic Battle between the Ottoman Empire and the Knights of St. John, by Bruce Ware Allen
Washington’s Crossing, by David Hackett Fischer
Gallipoli, by Peter FitzSimons
Stalingrad: The Fateful Siege, 1942–1943, Antony Beevor
Sarajevo as a parallel of Mariupol: the System of Total War
Hearts Grown Brutal: Sagas of Sarajevo, by Roger Cohen
Logavina Street: Life and Death in a Sarajevo Neighborhood, by Barbara Demick
Sarajevo: A War Journal, by Zlatko Dizdarević
Waiting For Godot In Sarajevo: Theological Reflections On Nihilsim, Tragedy, And Apocalypse, by David Toole
Ukrainian
18 квітня 2022 року Останній бій у Маріуполі: бій на металургійному заводі
Бойові дії на «Азовсталі» та «Ільїнського металургійного комбінату» тривають; серед величезних лабіринтів і лабіринтів тунелів тут, з його арсеналом, госпіталем, центром зв’язку та маршрутами постачання, як і в інших підземних фортецях у Маріуполі та інших місцях, опір російській окупації можна вести роками, якщо буде потрібно. Машиніст і керівник металургійних робітників, які озброїлися для захисту, на ім’я Великий Юрій, навіть присяжні сфальсифікували збройовий завод, який може виробляти гвинтівки та боєприпаси необмежений час. Це, на жаль, не те саме, що тримати землю.
Ми спартанці; наше життя дає час для нашої цивілізації, щоб пробудитися до її небезпеки та загрози фашистської тиранії та імперського завоювання.
Для Маріуполя та дуже багатьох жителів України це станеться надто пізно; ніхто не йде на допомогу, а багатьом її захисникам нема з чим битися в цей сорок сьомий день облоги Маріуполя, що розпочалася 2 березня, і битви, що розпочалася 24 лютого.
Але ще не пізно для вас і ваших, ким би ви не були і де б ви не жили. Цієї правди має бути достатньо, як надії на наше майбутнє.
Я говорю тут як свідок історії, який перебував у Маріуполі з 22 березня, і пропоную це свідчення від імені наших універсальних прав людини в будь-якій розплаті винуватцям цього величезного та жахливого військового злочину.
З самого початку це була битва повітряних та артилерійських бомбардувань самого міста та цивільного населення, танків проти стрільців, плоті проти невідповідної сили та жаху, поділу проти солідарності, ненависті проти любові та страху проти надії. .
Тут людська воля до свободи випробовується ворогом, який радіє в обіймах жахливих, чия політика та задуми війни як терору з радістю та з відкритою зарозумілістю влади інструментують повне знищення та геноцид, війну, в якій розв’язуються звірства та розбещення. як тактика шоку і благоговіння з наміром підкорення через вивчену безпорадність і непереборний і загальний страх.
Тут, як і в Нанкіні та багатьох інших місцях, це викликає не підкорення, а опір. Політика стосується страху як основи обміну, а в Обчисленні страху, де обмежений державний терор проти власних громадян у поєднанні з повним контролем інформації може бути корисним для внутрішнього виробництва згоди на керування, за умови легітимності влади. залишається беззаперечним для тих, чиє ім’я вона претендує на дію, у війні те, що є неконтрольованим і немислимим, створює умови, в яких втрачати більше нічого.
Занадто великий або занадто малий страх, а також те, де і як він використовується, може дестабілізувати тоталітарні режими. Коли закон втрачає сенс і замінюється владою і силою, влада делегітимізується, втрачається згода на керування, а порядок стає хаосом.
Гільєрмо дель Торо у своїй чудовій епосі про міграцію та расову рівність Carnival Row, сьомий епізод «Світ, що прийде», містить сцену, в якій двоє молодих наступників лідерства традиційно ворогуючих фракцій опиняються закоханими та потребуючими союзників у сюжеті, який переосмислює «Ромео і Джульєтту» Шекспіра; бунтівний геліон Джона Брейкспір запитує свою кохану-макіавеллістську Софі Лонгербейн: «Кому хаос корисний?» На що вона відповідає: «Хаос корисний для нас. Хаос — велика надія безсилих».
Як сказав мені Жан Жене в Бейруті майже сорок років тому, коли ми були оточені солдатами в будинку, який вони підпалили і ось-ось спалили заживо; «Коли немає надії, ми вільні робити неможливі речі, славні речі».
Опір завжди був війною на ножа. Цікава фраза, що; серед небагатьох слів і цілих фраз, які приходять до сучасної англійської мови незмінними від оригінальної скандинавської мови; krig på kniven. Його значення для нас просте; ті, хто хоче нас поневолити і хто відмовляється від усіх законів і будь-яких обмежень, не можуть ховатися ні за ким.
У будь-якому разі, оскільки цей принцип виражений у знаменитому сентенції Сартра у його п’єсі «Брудні руки» 1948 року, цитованої Францом Фаноном у його промові 1960 року «Чому ми використовуємо насильство» і зробленій безсмертним Малькольмом Ікс.
Чому відбувається ця страшна війна, у Маріуполі проводиться кампанія терору, яка включає страти, катування, організовані масові зґвалтування та торгівлю викраденими цивільними, захоплення цивільних заручників та використання примусової праці, канібалізм з використанням пересувних заводів, напади геноциду, знищення докази військових злочинів із використанням мобільних крематоріїв, що вказує на офіційне планування як частину кампанії терору та доказ того, що незліченні злочини проти людства у цій війні є не відхиленнями, а задумом, загрозою ядерного знищення європейських країн, які надсилають гуманітарну допомогу, і масою руйнування міст?
Російська завойовницька стратегія починається з постійних і невпинних бомбардувань і руйнувань лікарень, бомбосховищ, складів продовольства, енергосистем, водопостачання, коридорів гуманітарної допомоги та евакуації біженців; все, що могло б допомогти громадянам пережити облогу. Після того, як нічого не залишиться, починається кампанія терору як організовані масові зґвалтування, тортури, канібалізм та мародерство, а будь-які вижили поневолені або страчені. Це війна на геноцид і стирання, яка не має аналогів у сучасній Європі, крім облоги Сараєво; і тут я виступаю як свідок історії для обох.
Чому? Що може бути варте того, щоб придбати з вашою людяністю та людськістю вашої нації та народу?
Росія хоче завоювати Україну з тієї ж причини, чому Японія вторглася в Маньчжурію; тому що це промисловий центр, з якого можна почати завоювання світу, а тепловодні порти Маріуполя та Одеси є ключовими для цього імперського плану панування, а також для контролю над сухопутним коридором до Криму.
Шістдесят п’ять портів Чорного моря з’єднують Румунію, Болгарію, Грузію, Молдову, Туреччину, Росію та Україну, і всі вони із Середземним морем, домінування якого Росія довгий час спорила з Туреччиною в Лівії та Сирії. Якщо Росія має намір продовжити завоювання України разом із завоюванням Східної Європи, захоплення румунського порту Констанца відкриє для вторгнення весь Дунайський регіон. Чорне море залишається таким же важливим для панування в Середземному морі, Східній Європі, Північній Африці та Близькому Сході, як і тоді, коли Мітрідат VI Понтійський змагався за нього у війнах з Римською імперією або в битві при Галіполі, з яким ми, здається, приречені на боротьбу в Криму.
На кону в боротьбі на металургійному заводі в Маріуполі стоїть головний регіональний промисловий завод і стратегічний ресурс підтримки флоту, який вирішальний у відверненні російських військ і ресурсів від кампанії на Донбасі та у запобіганні повної колонізації Росією Криму та прибережної України. Відмова Росії в можливості переобладнати та ремонтувати свої кораблі з місцевих ресурсів може стати ключем до перемоги над вторгненням на українське узбережжя.
«Азовсталь» та «Ільїнський металургійний комбінат» також є величезною фортецею-лабіринтом, з якої можна вести оборону Маріуполя, як форт Святого Ельмо, з якого мальтійські лицарі зробили свій героїчний Останній бій.
Що зараз відбувається в Маріуполі, серед сум’яття і розрухи міста привидів, де російська армія дала волю розбещеності війни?
Коли Україна перехоплює ініціативу на півночі й штовхає Росію назад через кордон, а також починає змагатися та відвоювати Чорне море з приголомшливою перемогою, пошкодивши Москву, флагман російського Чорноморського флоту, якому захисники Зміїного острова дали славу Відповідь, жорстокі бої за порт і металургійний завод тривають, хоча Росія заявляла про капітуляцію тисячі українських морських піхотинців, маючи на увазі, що сам Маріуполь також здався.
На цю дезінформацію, спрямовану на волю українського народу відмовитися підкоритися і залишитися Нескореним, я кажу; По-перше, що Маріуполь безперечно знаходиться під окупацією і в руках ворога, але місто не здалося і ніколи не здалося. Команди самогубців, які добровільно зголосилися залишитися і боротися з ворогом, коли з’являться можливості, подбають про це, а мережі Опору серед її громадян чекають години Визволення.
Росіяни опублікували свою оцінку сил, зібраних тут на металургійному заводі: двадцять п’ятсот українців і чотириста іноземних добровольців Міжнародного легіону, включаючи бригаду Авраама Лінкольна, американців, які назвали себе на честь легендарного підрозділу громадянської війни в Іспанії. Інші досі тримають сам порт під контролем України, що вигідно будь-якій такій силі визволення, яка може привести флот до цієї боротьби.
По-друге, немає нічого безчесного в капітуляції, якщо це означає, що ви живете, щоб воювати ще один день, а 36-та бригада морської піхоти, яка на сорок шостий день героїчної оборони Маріуполя, оголосила в своєму останньому посланні світові, кілька днів тому, що їм нема з чим битися, ні боєприпасів, ні води, ні чого, і те, що вони або полонені, або мертві, несуть із собою лише честь у майбутнє, яке тепер мають вибрати інші.
Я ніколи не бачив капітуляції українців. Невимушено зайдіть на ворожий контрольно-пропускний пункт і, сміючись, потягніть шпильку на гранату, щоб відкрити шлях лікарняній вантажівці, щоб врятувати інших, так. Поділіться пляшкою отруєної горілки з ворожим сторожем і помріте разом, поки біженців супроводжують через ряди, так.
Таких людей неможливо перемогти. Застосування сили та насильства є крихким, а влада порожньою, коли вона не має легітимності, а лише жорстокі репресії для її підтримки; бо всі такі речі зазнають непокори й невіри.
Кожен, хто відмовляється підкоритися, стає Нескореним і вільний. Це свого роду перемога, проти якої не може перемогти жодна тиранія чи терор.
Я бачив, як лютий бородатий хлопець атакував пару російських танків із сокирою, бігаючи з укриття, щоб стрибнути на вежу і відрубати голову командиру, і зникав у руїнах, як тінь гніву, викликана болем, горем і страхом міста. . Називається Головою, в ньому Україна знайшла месника. Решта танкістів вирвалась і в паніці побігла, командир другого танка відкрив вогонь по дезертирам і фактично застрелив одного з них, а його по черзі застрелив російський побратим, який вийшов за ним з танка, поклав пістолет йому в голову, а потім просто пішов через вулицю з піднятими руками й перейшовши на бік. Солдат, який вибрав нашу спільну людяність, а не націоналізм і солідарність, а не розкол, тепер є командиром того танка, але з намальованим українським прапором. Святий Андрій, його кличуть.
Путін послав рабів, щоб підкорити вільний народ. Він забув поцікавитися, що станеться, коли раби об’єднаються зі своїми побратимами-жертвами тиранії, яких їх послали завоювати, на знак солідарності, щоб звільнитися?
У той час як російська армія має активний рух за мир і мережі солідарності, які працюють зі своїми українськими колегами, а також багато випадків дезертирства та заколотів, у тому числі підривних офіцерів, українці, часто заморожені, голодні й позбавлені боєприпасів, як засновники Америки, які перетнули Делавер з Вашингтоном у той фатальний Різдво 1776 року залишаються зухвалими і Нескореними.
Існує також легенда про Маріупольського Вовка, дівчину, яка, як вовк, розірвала своєму нападникові горло. Можливо, міф про війну; але я бачив, що залишилося від російського солдата. Кажуть, що зараз вона очолює команду жінок, які рятують інших від колекціонерів метеликів, солдатів, які захоплюють жінок для викрадення в Росію та торгівлі людьми як злочинний синдикат в російських військових. У ній Україна знайшла Гаррієт Табмен.
Минулого тижня група українських морських піхотинців прорвалася, щоб зв’язатися з елементами Азовської Національної гвардії, дуже впертими хлопцями, які тримали металургійний завод у похмурих умовах; але кілька зон конфлікту розгортаються і швидко змінюються. Російські офіцери намагалися змусити здатися з використанням цивільних заручників у іншому інциденті, але, наскільки мені відомо, не вдалося.
Військові злочини росіян пробудили опір перемоги чи смерті; як захисники під час облоги Мальти в 1565 році або Джордж Вашингтон, який придумав цю фразу як пароль у битві при Трентоні, українські солдати, цивільні партизани, включаючи сталеварів та інших, які озброїлися під час нападу Росії, і міжнародні добровольці, свідками яких я був, як лаялися клятва померти на місці, а не здати щось завойовнику не пройде спокійно.
Що буде далі? Як запитав Ленін у своєму есе про створення політичної партії, якій судилося змінити світ, що робити?
Сьогодні російсько-окупаційні війська встановлюють паспорти проїзду, необхідні для всіх людей на вулицях, починають захоплювати мирних жителів і відправляти їх у центри обробки, щоб вибирати одних у табори примусової праці, а інших для розстрілу, а також доступ у світ за межами Маріуполя та з Світ тут повністю оточений. Маріуполь має бути спустошений, населення узагальнено як мертве чи поневолене, а решта особи систематично вимирають.
Путін має намір не залишити нам нічого, щоб захищати і ні звідки воювати. І тим самим він звільнив нас, щоб ми розпочали наступну фазу боротьби і перенесли боротьбу з ворогом.
Іноді мені здається, що він взагалі не знає, як грати в цю гру.
На наше щастя, бути полковником КДБ – це не те саме, що бути професійним революціонером, і, здається, зробив з Путіна урізану та деформовану річ, обмеженого інтелекту та будь-якої моралі, ні прозорливого злого генія, ні втілення гегелівського світу… історичні сили, а лише наглядач за карцерською державою. Володимир Путін дуже схожий на Адольфа Ейхмана, як описала Ханна Арендт у своїй історичній роботі про Нюрнберзький процес.
Оскільки я вважаю свої цілі та завдання щодо війни очевидними для всіх, я не проти окреслити їх тут.
Перш за все, і крім усіх інших пріоритетів, оскільки тільки це по-справжньому покінчить із загрозою війни, ми повинні діяти солідарно з російськими народами, щоб допомогти змінити режим і звільнити Росію від тиранії Володимира Путіна та його олігархії.
По-друге, ми повинні принести пряму та особисту розплату Путіну, його олігархам, верховному командуванню, політичним союзникам і прихильникам, а також усім, хто причетний до військових злочинів в Україні.
По-третє, ми повинні знищити здатність Росії вести цю війну, особливо артилерію та аеродроми, які руйнують цілі міста на початковій фазі будь-якого такого нападу ворога.
По-четверте, ми повинні взяти контроль над Чорним морем або перешкодити Росії зробити це, заперечити його використання як стартовий майданчик для імперського завоювання і панування в Середземному морі, Європі, Африці та Близькому Сході.
Для цього останнього нам знадобиться піратський флот, і я знаю, де його знайти.
Тут всеохоплюючою стратегічною реальністю, яка повинна керувати нашими рішеннями, є той факт, що вже деякий час триває Третя світова війна, театри якої включають Росію, Америку, Сирію, Лівію, Білорусь, Казахстан, Нагірний Карабах, а тепер і Україну включно. її губернії Крим.
Якщо ми не зможемо зупинити цю війну імперського завоювання і панування тут, в Україні, де всі наші гуманітарні цінності та міжнародні закони порушуються з жорстоким дикістю, і дозволимо їй перетворитися на загальну глобальну війну між свободою та тиранією, я боюся, що світ може вступити в епоху тиранії та століть воєн, яких людство не переживе.
Бо рука Путіна лежить на кнопці нашого ядерного знищення й вимирання і кличе його, шепоче; «Звільни мене, і я зроблю тебе могутнім».
”圮地則行；圍地則謀；死地則戰“; як написав Сунь Цзи в одинадцятому розділі «Мистецтво війни» «На землі смерті боріться».
Цей принцип дій був мені колись продемонстрований в Анголі, під час битви при Куіто-Куанавале в 1988 році, в тактичній ситуації, подібній до нашої тут, у Маріуполі. Поки розгорталося видовище цієї грандіозної останньої битви в десятирічній визвольній боротьбі проти колоніалізму та апартеїду, я робив зло в тилу ворога в кущах. Тут я виявив загублений загін, переважно зулуський, але з радянськими та кубинськими добровольцями, який був оточений силами апартеїду.
Після доповіді про те, що я знав про місцевість, командній групі та короткої конференції кількома мовами, старий хлопець, який досі мовчав, піднявся з тіні намету, на обличчі якого без сорочки був страшний і чудовий шрам від кігтів лева. , і сказав; «Ми оточені та перевершені, без боєприпасів і, що ще гірше, без води, і ніхто не йде нам на допомогу. Ми повинні атакувати».
Сержант посміхнувся на це, ніби отримав чудовий подарунок, вийшов надвір і віддав наказ, якого, якщо пощастить, ви ніколи не почуєте; «Поправити багнети!»
І чоловіки, які ось-ось померли, вибухали піснею. «Усутху! Umkhonto wami womile!» «Мій спис спраглий», останнє.
Ми також можемо вийти переможцями в нашій війні на виживання проти навіть набагато більшого й могутнього ворога, як це зробили герої Куіто Куанавале, якщо ми випустимо повну волю та силу наших націй проти Російської імперії, що виникає, як об’єднане людство; особливо якщо ми робимо це проти його слабких місць і ліній зламу.
Україна є таким слабким місцем імперських амбіцій, а вона все ще чинить опір і залишається Нескореною. А російське вторгнення в Європу може бути зірвано політичними діями в Росії через рухи за демократію та мир, які кинули виклик тиранії Путіна.
Свобода, рівність, братерство – девіз революції, яка породила демократії в Америці та Франції; перші дві частини яких проголошують універсальні принципи людського буття, а третя частина, яка стосується того, що ми називаємо солідарністю, взаємозалежністю та нашим обов’язком піклуватися про інших, є інструментом для реалізації нашої свободи та рівності як вільного суспільства. рівних.
Ми можемо перемогти у тріумфі демократії над тиранією, солідарності над розколом і любові над ненавистю. Але це працює лише одним способом; ми повинні діяти як єдине об’єднане людство.
Russian
18.04.2022 Последняя битва под Мариуполем: бой на металлургическом заводе
Бои на Азовстали и металлургическом комбинате имени Ильина продолжаются; среди обширных лабиринтов и лабиринтов туннелей здесь, с его арсеналом, госпиталем, узлом связи и путями снабжения, как и в других подземных крепостях в Мариуполе и других местах, Сопротивление русской оккупации может вестись годами, если это необходимо. Машинист и лидер сталеваров, вооружившихся для обороны, по имени Большой Юрий даже присяжными устроил оружейный завод, который может бесконечно производить винтовки и боеприпасы. Это, к сожалению, не то же самое, что удерживать землю.
Мы спартанцы; наши жизни выигрывают время, чтобы наша цивилизация проснулась перед опасностью и угрозой фашистской тирании и империалистического завоевания.
Для Мариуполя и слишком многих жителей Украины это произойдет слишком поздно; никто не идет на помощь, и многим ее защитникам нечем сражаться в этот сорок седьмой день осады Мариуполя, начавшейся второго марта, и битвы, начавшейся 24 февраля.
Но еще не поздно для вас и ваших близких, кем бы вы ни были и где бы вы ни жили. Эта истина должна быть достаточной, как надежда на наше будущее.
Я говорю здесь как свидетель истории, который был в Мариуполе с 22 марта, и предлагаю это свидетельство от имени наших всеобщих прав человека в любой расплате, привлеченной к виновным в этом огромном и ужасном военном преступлении.
С самого начала это была битва воздушных и артиллерийских бомбардировок против самого города и гражданского населения, танков против стрелков, плоти против неопровержимой силы и ужаса, разделения против солидарности, ненависти против любви и страха против надежды. .
Здесь человеческая воля к свободе испытывается врагом, ликующим в объятиях чудовищного, чья политика и замыслы войны как террора с радостью и с открытым высокомерием власти превращают в инструмент полнейшее разрушение и геноцид, войну, в которой развязываются зверства и разврат. как тактика шока и трепета с намерением подчинения посредством выученной беспомощности и подавляющего и всеобщего страха.
Здесь, как и в Нанкине, и во множестве других мест, это вызывает не подчинение, а сопротивление. Политика — это страх как основа обмена, и в Исчислении страха, где ограниченный государственный террор против собственных граждан в сочетании с полным контролем информации может быть полезен внутри страны для производства согласия на управление при условии легитимности власти. не подвергается сомнению со стороны тех, чье имя претендует на то, чтобы действовать, на войне то, что является неконтролируемым и невообразимым, создает условия, в которых больше нечего терять.
Слишком много или слишком мало страха, а также то, где и как он используется, могут дестабилизировать тоталитарные режимы. Когда закон теряет смысл и заменяется властью и силой, власть утрачивает легитимность, теряется согласие на то, чтобы ею управляли, а порядок превращается в хаос.
Гильермо дель Торо в великолепной эпопее о миграции и расовом равенстве «Карнивал Роу», в седьмом эпизоде «Грядущего мира», есть сцена, в которой двое молодых преемников во главе традиционно соперничающих фракций оказываются влюбленными и нуждаются в союзниках в сюжетной линии, которая переосмысливает «Ромео и Джульетту» Шекспира; мятежный геллион Джона Брейкспир спрашивает свою макиавеллиевскую возлюбленную Софи Лонгербейн: «Кому полезен хаос?» На что она отвечает: «Хаос полезен для нас. Хаос — великая надежда бессильных».
Как сказал мне Жан Жене в Бейруте почти сорок лет назад, когда мы были окружены солдатами в доме, который они подожгли и собирались сжечь заживо; «Когда нет надежды, мы свободны делать невозможные вещи, славные вещи».
Сопротивление всегда было войной на нож. Любопытная фраза, что; среди нескольких слов и целых фраз, которые вошли в современный английский язык без изменений из оригинального норвежского языка; криг для ножа. Его смысл для нас прост; те, кто хочет поработить нас и кто отказывается от всех законов и всех ограничений, не могут ни за кем спрятаться.
Любыми необходимыми средствами, как этот принцип выражен в знаменитом изречении Сартра в его пьесе 1948 года «Грязные руки», процитированном Францем Фаноном в его речи 1960 года «Почему мы используем насилие» и увековеченном Малкольмом Икс.
Почему происходит эта страшная война, в Мариуполе кампания террора, которая включает в себя расстрелы, пытки, организованные массовые изнасилования и торговлю похищенными гражданскими лицами, захват гражданских заложников и использование принудительного труда, каннибализм с использованием передвижных заводов, геноцидные нападения, стирание доказательства военных преступлений с использованием мобильных крематориев, что указывает на официальное планирование как часть кампании террора и доказательство того, что бесчисленные преступления против человечности в этой войне являются не отклонением от нормы, а намеренно, угрозы ядерного уничтожения европейским странам, отправляющим гуманитарную помощь, и массовое разрушение городов?
Российская стратегия завоевания начинается с непрерывных и безжалостных бомбардировок и разрушений больниц, бомбоубежищ, складов продовольствия, энергосистем, водоснабжения, коридоров гуманитарной помощи и эвакуации беженцев; все, что может помочь гражданам пережить осаду. Как только ничего не остается, начинается кампания террора с организованными массовыми изнасилованиями, пытками, каннибализмом и грабежами, а все выжившие порабощаются или казнятся. Это война геноцида и стирания, которая не имеет аналогов в современной Европе, кроме осады Сараево; и здесь я говорю как свидетель истории обоим.
Почему? Что может стоить покупки с вашей человечностью и человечностью вашей нации и народа?
Россия хочет завоевать Украину по той же причине, по которой Япония вторглась в Маньчжурию; потому что это промышленный центр, из которого может быть начато завоевание мира, а тепловодные порты Мариуполя и Одессы являются ключом к этому имперскому плану господства, а также к контролю над сухопутным коридором в Крым.
Шестьдесят пять портов Черного моря соединяют Румынию, Болгарию, Грузию, Молдову, Турцию, Россию и Украину, и все они со Средиземным морем, господство над которым Россия давно оспаривает с Турцией в Ливии и Сирии. Если Россия намерена после завоевания Украины завоевать Восточную Европу, захват румынского порта Констанца откроет для вторжения весь Дунайский регион. Черное море остается столь же важным для господства в Средиземноморье, Восточной Европе, Северной Африке и на Ближнем Востоке, как это было, когда Митридат VI Понтийский боролся за него в своих войнах с Римской империей или в битве при Галлиполи, которые мы, похоже, обречены отыграть в Крыму.
На карту в битве на сталелитейном заводе в Мариуполе поставлено крупное региональное промышленное предприятие и стратегический ресурс для поддержания жизни флота, решающего в отвлечении российских войск и ресурсов от кампании на Донбассе и в предотвращении полной колонизации Россией Крыма и прибрежной Украины. Лишение России возможности переоборудовать и ремонтировать свои корабли за счет местных ресурсов может стать ключом к отражению вторжения на украинское побережье.
Металлургический комбинат «Азовсталь» и Ильинский металлургический комбинат — это также обширная и запутанная крепость, из которой можно вести оборону Мариуполя, подобно форту Святого Эльма, из которого мальтийские рыцари сделали свой последний героический бой.
Что происходит сейчас в Мариуполе, среди суматохи и разрухи города-призрака, где русская армия дала волю разврату войны?
Поскольку Украина перехватывает инициативу на севере и оттесняет Россию через границу, она начинает бороться и отвоевывать Черное море с ошеломляющей победой, выводя из строя «Москву», флагман российского Черноморского флота, которому защитники Змеиного острова дали знаменитую Ответ: ожесточенные бои за порт и сталелитейный завод продолжаются, хотя Россия заявила о сдаче в плен тысячи украинских морских пехотинцев, подразумевая, что сдался и сам Мариуполь.
На эту дезинформацию, направленную на волю украинского народа отказаться подчиниться и остаться непокоренным, я говорю; Во-первых, что Мариуполь, несомненно, находится под оккупацией и в руках врага, но город не сдался и никогда не сдастся. Об этом позаботятся отряды самоубийц, которые вызвались остаться и изводить врага, когда представится возможность, а сети Сопротивления среди ее граждан ждут часа Освобождения.
Русские опубликовали свою оценку сил, собранных здесь, на сталелитейном заводе, в двадцать пятьсот украинцев и четыреста иностранных добровольцев Интернационального легиона, включая бригаду Авраама Линкольна, американцев, которые назвали себя в честь легендарного подразделения гражданской войны в Испании. Другие до сих пор держат сам порт под украинским контролем, что выгодно любой силе Освобождения, которая может привлечь флот для этой битвы.
Во-вторых, нет ничего постыдного в капитуляции, если это означает, что вы будете жить, чтобы сражаться в другой день, и 36-я бригада морской пехоты, которая на сорок шестой день своей героической обороны Мариуполя заявила в своем последнем послании миру, несколько дней назад, что им не с чем сражаться, нет боеприпасов, воды, чего угодно, и то, что они либо пленники, либо мертвы, несет с собой только честь в будущее, которое теперь должны выбрать другие.
Я никогда не видел капитуляции Украины. Случайно зайдите на вражеский контрольно-пропускной пункт и, смеясь, вытащите чеку из гранаты, чтобы открыть путь для госпитального грузовика, чтобы спасти других, да. Поделитесь бутылкой отравленной водки с вражеским часовым и умрите вместе, пока беженцев провожают через строй, да.
Таких людей невозможно победить. Применение силы и насилия хрупко, а власть бесполезна, когда у нее нет легитимности, а только жестокие репрессии для ее поддержания; ибо все подобные вещи терпят неудачу в момент непослушания и неверия.
Тот, кто отказывается подчиниться, становится Непокоренным и свободен. Это своего рода победа, против которой не может победить ни тирания, ни террор.
Я видел, как свирепый бородач напал на пару русских танков с топором, выбежал из укрытия, прыгнул на башню, обезглавил командира и исчез в руинах, как тень гнева, вызванная городской болью, горем и страхом. . По прозвищу Палач, в нем Украина нашла мстителя. Остальные танкисты выскочили и в панике побежали, командир второго танка открыл огонь по дезертирам и фактически застрелил одного из них, а его в свою очередь застрелил однополчанин русский солдат, выскочивший за ним из танка, положил пистолет к голове, а затем просто перешел улицу с поднятыми руками и перешел на другую сторону. Солдат, который предпочел нашу общность человечности национализму и солидарность дивизии, теперь командир этого танка, но с нарисованным на нем украинским флагом. Святой Андрей, его зовут.
Путин послал рабов покорять свободный народ. Он забыл спросить, что происходит, когда рабы объединяются со своими собратьями-жертвами тирании, которых они были посланы завоевывать, в знак солидарности действий ради собственного освобождения?
В то время как в российской армии есть активное движение за мир и сети солидарности, работающие со своими украинскими коллегами, и много случаев дезертирства и мятежа, включая фраги офицеров, украинцы, часто замерзшие, голодные и без боеприпасов, как основатели Америки, которые пересекли Делавэр с Вашингтоном в то судьбоносное Рождество 1776 года остаются дерзкими и непокоренными.
Существует также легенда о мариупольской Волчице, девушке, которая, как волк, разорвала нападавшему глотку. Возможно, миф о войне; но я видел, что осталось от рассматриваемого русского солдата. Говорят, что теперь она возглавляет команду женщин, которые спасают других от Коллекционеров бабочек, солдат, захвативших женщин для похищения в Россию и торговли ими в качестве преступного синдиката внутри российской армии. В ней Украина нашла Гарриет Табман.
На прошлой неделе группа украинских морских пехотинцев прорвалась, чтобы соединиться с частями Национальной гвардии «Азов», очень упрямыми ребятами, которые удерживали сталелитейный завод в тяжелых условиях; но несколько зон конфликта разворачиваются и быстро меняются. Российские офицеры пытались заставить сдаться, используя гражданских заложников в другом инциденте, но, насколько мне известно, безуспешно.
Военные преступления русских пробудили сопротивление победы или смерти; как защитники при осаде Мальты в 1565 году или Джордж Вашингтон, придумавший эту фразу в качестве пароля в битве при Трентоне, украинские солдаты, гражданские партизаны, включая сталелитейщиков и других, которые вооружились, когда Россия напала, и международные добровольцы, которых я видел ругающимися клятва скорее умереть на месте, чем отдать что-либо завоевателю, не пройдет спокойно.
Что происходит дальше? Как спрашивал Ленин в своем сочинении об основании политической партии, которой суждено было изменить мир, что делать?
Сегодня российские оккупационные силы вводят проездные документы, необходимые всем лицам на улицах, начинают захватывать мирных жителей и отправлять их в центры обработки для отбора одних в исправительно-трудовые лагеря, других для суммарной казни, а также полный доступ в мир за пределами Мариуполя и из мир здесь оцеплен полностью. Мариуполь должен быть опустошен, население подсчитано как мертвое или порабощенное, а оставшиеся люди систематически истреблены.
Путин намерен оставить нам нечего защищать и не от чего воевать. И тем самым Он освободил нас, чтобы начать следующую фазу борьбы и дать бой врагу.
Иногда мне кажется, что он вообще не умеет играть в эту игру.
К счастью для нас, быть полковником КГБ — это не совсем то же самое, что быть профессиональным революционером, и, кажется, Путин превратился в усеченного и уродливого, с ограниченным интеллектом и без всякой морали, не визионерского злого гения и не воплощения гегелевского миросозерцания. исторические силы, а всего лишь надзиратель за карцеральным государством. Владимир Путин очень похож на Адольфа Эйхмана, как описала Ханна Арендт в своей исторической работе о Нюрнбергском процессе.
Поскольку я считаю свои цели и задачи в отношении войны очевидными для всех, я не возражаю изложить их здесь для вас.
Прежде всего и помимо всех других приоритетов, поскольку только это действительно положит конец угрозе войны, мы должны действовать солидарно с русскими народами, чтобы способствовать смене режима и Освобождению России от тирании Владимира Путина и его олигархии.
Во-вторых, мы должны привлечь к прямой и личной ответственности Путина, его олигархов, высшее командование, политических союзников и приспешников, а также всех причастных к военным преступлениям на Украине.
В-третьих, мы должны разрушить способность России вести эту войну, особенно артиллерию и аэродромы, которые превращают в руины целые города в начальной фазе любого такого нападения противника.
В-четвертых, мы должны захватить контроль над Черным морем или помешать России сделать это, чтобы лишить его возможности использовать его в качестве стартовой площадки для империалистического российского завоевания и господства в Средиземноморье, Европе, Африке и на Ближнем Востоке.
Для этого нам понадобится пиратский флот, и я знаю, где его найти.
Здесь всеобъемлющей стратегической реальностью, которая должна определять наши решения, является тот факт, что уже некоторое время продолжается Третья мировая война, театры военных действий которой включают Россию, Америку, Сирию, Ливию, Беларусь, Казахстан, Нагорный Карабах, а теперь и Украину. ее губернии Крым.
Если мы не сможем остановить эту войну империалистического завоевания и господства здесь, в Украине, где все наши гуманитарные ценности и международные законы нарушаются с жестокой жестокостью, и позволим ей превратиться во всеобщую глобальную войну между свободой и тиранией, я боюсь, что мир может вступить в эпоху тирании и столетий войн, которых человечество не переживет.
Ибо рука Путина держится на кнопке нашего ядерного уничтожения и вымирания, и она зовет его шепотом; «Освободи меня, и я сделаю тебя сильным».
”圮地則行；圍地則謀；死地則戰“; как писал Сунь-Цзы в одиннадцатой главе «Искусства войны»: «На земле смерти сражайся».
Этот принцип действия мне когда-то продемонстрировали в Анголе, во время битвы при Куито-Куанавале в 1988 году, в тактической ситуации, похожей на нашу здесь, в Мариуполе. Пока разворачивалось зрелище этой грандиозной финальной битвы за многолетнюю освободительную борьбу против колониализма и апартеида, я творил зло в тылу врага в кустах. Здесь я обнаружил потерянный отряд, в основном зулусский, хотя и с советскими и кубинскими добровольцами, который был окружен силами апартеида.
После доклада командной группе того, что я знал об этом районе, и краткого совещания на нескольких языках из тени палатки встал старик, который до сих пор хранил молчание, чье тело без рубашки демонстрировало устрашающий и великолепный шрам от когтей льва. , и сказал; «Мы окружены и в меньшинстве, без боеприпасов и, что еще хуже, без воды, и никто не идет нам на помощь. Мы должны атаковать».
Сержант улыбнулся при этом, как будто ему был дан чудесный подарок, вышел наружу и отдал приказ, который, если вам повезет, вы никогда не услышите; «Крепить штыки!»
И люди, собиравшиеся умереть, разразились песней. «Усуту! Умконто вами вомиле!» «Мое копье хочет пить», последнее.
Мы тоже можем выйти победителями из нашей войны за выживание против даже гораздо более обширного и могущественного врага, как это сделали герои Куито-Куанавале, если мы высвободим всю волю и силу наших народов против зарождающейся Российской империи, как Единое Человечество; особенно если мы делаем это против его слабых мест и линий перелома.
Украина – такое слабое место имперских амбиций, а она еще сопротивляется и остается Непокоренной. И российское вторжение в Европу может быть остановлено политическими действиями в России через движения за демократию и мир, которые бросили вызов путинской тирании.
Свобода, Равенство, Братство — вот девиз Революции, породившей демократии в Америке и Франции; первые две части которого провозглашают универсальные принципы человеческого бытия, а третья часть, в которой говорится о том, что мы называем солидарностью, взаимозависимостью и нашим долгом заботиться о других, способствует реализации нашей свободы и равенства как свободного общества. равных.
Мы можем одержать победу в триумфе демократии над тиранией, солидарности над разделением и любви над ненавистью. Но это работает только одним способом; мы должны действовать как единое человечество.
Torch of Liberty 
Leave a comment